Історія школи
Маленький острівець дитинства на карті рідного міста – це наша школа, яка ошатною, по-родинному затишною зустрічає усіх, хто в ній навчається і навчає, для кого дорога від шкільного порогу стала дорогою мрій з дитинства у життя.
Уперше свої двері для учнів гостинно відчинила 1 вересня 1936 року середня школа № 6, яка пізніше була перейменована у Лисичанську восьмирічну школу № 24. Відтоді кожен вересень лунає малиновий дзвоник і високими сходами піднімаються до цього храму знань учні.
За 75 років існування Двадцять четвертої школи у неї було всього четверо директорів.
Першим директором на той час шостої Пролетарської школи був Роман Дмитрович Піддубний.
У житті він керувався такими моральними категоріями: життя - це прорубатися крізь стелю та максимум поваги до людини.
У 1949 році директором школи стає Пасечник Іван Федорович. Народна мудрість каже, якщо хочеш гідно прожити життя, збудуй дім, виховай сина, посади дерево. Про Івана Федоровича можемо сказати, що він виховав цілий сад (у прямому й переносному значенні): адже постійно дбав про спільний дім - школу, яка за роки його роботи виховала стільки синів та доньок, що в них, своїх учнях, він продовжив себе на десятиліття, а навчальний заклад, дійсно, був оазисом, що знаходився у фруктовому саду. Справа, погодьтеся, варта честі. Але хіба може бути інакше? Пройшовши складними фронтовими дорогами Другої світової, Пасечник І.Ф. стає вчителем історії, директором школи майже 20 років, директором будинку – музею К.Є.Ворошилова. З таким минулим можна й у майбутнє.
Естафету здобутків учнівського і педагогічного колективу з 1967 по 1996рр. уміло перейняв і продовжив Сокирко Віктор Іванович. За цей час зроблено чимало: обладнано нові кабінети, облаштовано шкільну територію. Віктор Іванович відзначався надзвичайною працелюбністю, енергійністю, відповідальністю. Він народився у звичайній сім’ї, закінчив нашу у 1950 році Пролетарську школу № 6, отримав вищу освіту, але не всі досягають таких вершин, як він. Звичайний учитель математики, згодом заступник директора з навчально-виховної роботи. Він знаходить спільну мову не лише з дітьми, а й з учителями, які поважали його й цінували за вимогливість, а також із працівниками МІСКВО, які побачили його рішучість і наполегливість. Пропрацювавши тридцять років директором ЗОШ №24, Віктор Іванович з шаною та повагою пішов на заслужений відпочинок і займає почесне місце в списку директорів нашої школи.
7 серпня 1996 рокуЧумак Ніну Миколаївну призначили директором нашої 24 школи. Говорять, директор навчального закладу - жива реклама конкретної освітньої установи, бо саме через його образ складається враження про стан освіти взагалі. Цьому сприяє високий професіоналізм, ерудиція, здатність до творчості, креативність її директора. У неї своє бачення перспективи розвитку школи. Вона не зупиниться, не досягнувши мети.
У виховній діяльності колектив навчального закладу працює над оновленням основних підходів до виховання особистості. Випускник школи, на думку колективу,– це людина, здатна до самопізнання, творчості, самовдосконалення, з гуманістичним світосприйманням і почуттям відповідальності за долю України, її народу.
Учительська доля складається з декількох чинників, серед яких головним є результат педагогічної діяльності. У доробку цих вчителів немає «браку», тому що ці педагоги своїм професійним кредо обрали благородне прагнення зростити в молодій людині особистість. Учитель – це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити. Діти пізнають світ головним чином через поведінку тих, кого вони щодня бачать поруч, хто ставить перед ними вимоги.
У стінах рідної школи діти не тільки здобувають знання. Щоб допомогти учням повною мірою розкрити свій інтелектуальний, соціальний, духовний, фізичний потенціал, виховати їх громадянами, які мають активну життєву позицію, прагнуть взяти на себе відповідальність за суспільство, в якому вони живуть, підготувати їх до дійової участі в демократизації суспільства, у 1996 році в навчально-виховний процес було впроваджено систему учнівського самоврядування, провідними ідеями якої стали:
- організація пізнавальної, практичної, розвиваючої, соціально-громадської діяльності дітей та молоді;
- участь учнівської молоді у процесі виховання здорової, всебічно розвиненої особистості;
- захист прав та інтересів членів учнівського самоврядування;
пріоритетність ігрових форм роботи з дітьми.
Школа по праву пишається своїми випускниками. Це наукові працівники, вчителі, лікарі, інженери, керівні працівники, робітники різних професій, які проживають і працюють у різних куточках України, в країнах близького і далекого зарубіжжя.